Поезія – найдавніший духовний скарб людства
До Всесвітнього дня поезії, який відзначають 21 березня, в Червонодібровському НВК була проведена інформаційна година : «Поезія – найвищий скарб людства», яку підготувала бібліотекар – Наталя Горло.
«Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик для душі.»
Поети – незвичні люди, які у слові вміють передати любов і ненависть, журбу і радість, ніжність і мужність….
І поетів своє бачення світу, світ неповторний почерк.
Приємно, що поети також живуть і в нашому надзвичайно красивому та привабливому для туристів села, яке ще називають «Буковинська Швейцарія» - це Володимир Чоботарь, Володимир Баранюк, Лідія Золотарюк.
Вперше дебютувала із власною поезією жителька села – Лікерія Стрільчук. Їй приснився сон про спечену нею паляницю, яку вона надломлюючи, ділила своїм дітям, промовляючи до них: « Як я Вам розділяю цю паляницю, щоб і Ви так дружно жили і цю паляницю між собою ділили.»
Так, на ранок вставши, написала свого першого вірша: « Мамина паляниця». А далі на папері за короткий термін часу з’явилися один за одним нові вірші.
МАМИНА ПАЛЯНИЦЯ
Спекла мати паляницю - нема з ким і з’їсти,
розбіглися її діти по всім білім світі.
Виростила, викохала ,ночей не доспала -
своє гніздечко звивала ,сльози проливала,
своїх діток удень та вночі оберігала.
А як виросли сини й дочки,
дорослими стали -
свою долю ,своє щастя по світу шукали .
Не змогла стара ненька і рідна Вкраїна,
щастя їм дати .
Стару мати копійками обділили,
Україну – обікрали ,
а сестри , брати і онуки –
жебраками стали .
Плачуть старі батьки, плачуть малі діти,
просять Неньку - Україну рідних не згубити ,
з далекої чужини додому вертати,
запашну хлібину з дітьми розділяти.
ВЕЛИКИЙ ПІСТ
Люди схаменіться , побійтеся Бога !
Такий піст великий -
ніби Вам нічого,
коли у вас горе – плачете , ридаєте,
руки ви до матері Божої верх піднімаєте
коли діти хворіють , коли смерть у хаті,
то тоді всі плачуть - і бідні і багаті …
Ви всіх згадуєте - і святих, і Бога,
А як біль стихає, туга десь минає -
Людина одразу про все забуває .
А тепер у Матері Божої горе
вона плаче та ридає, на Вас , грішних уповає:
« Змилуйтеся люди добрі на мою дитину -
бо за гріхи ваші ,
мій Син пішов у домовину.
Важко мені жити , все це пережити -
сім неділь горювати, радості не знати ….
Думала, що ви зі мною біль перенесете -
А Ви люди безсердечні та себелюби:
В піст п’єте, гуляєте
Про моє материнське горе знову забуваєте…»
Та матір Божа велике серце має -
Всіх вас любить і всім вам прощає.
Бібліотека була оформлена книжкова виставка : «Дивовижний світ поезії».
Отже, якщо вирішите «приручити» музу Поезії, вам доведеться «озброїтися» любов’ю до літератури, бажанням сіяти красу, адже поезія – це життя.
Наталя Горло. | 