Що таке поезія?
Це – мука:
Підступає, множиться, болить.
Іноді візьме тебе за руку,
Іноді відпустить і мовчить. Що таке поезія?
Це – свято:
Грає в тобі музикою слів,
Молодечо, радісно, крилато
Викресає іскру з почуттів. Що таке поезія?
Це – совість:
Бо коли несила говорить,
То вона заплаче… І говорить,
І сльозою кожною бринить. Що таке поезія?
Це – проза,
Що до рими пнеться в лабіринт.
Вулканічна лава, що морозить.
Жар вогню, що в спеку холодить. Що таке поезія?
Молитва.
Звернення до Бога і людей.
Це - любові невимовне світло,
Що до Тебе крізь цю ніч веде.
21 березня у нашому НВК відбулося свято на честь Всесвітнього дня поезії. На святі були присутні учні 5 – 9 класів. Свято вели педагог – організатор – Мінтенко Н.М., учні 5 класу - Анастасія Гушул, Мар.яна Гостюк та учні 6 класу – Анастасія Маник та Андрій Рожок. Ми зібралися з дітьми, щоб доличитися до прекрасного мистецтва, яке лікує душу і радує серце – це мистецтво слова, мистецтво відкритої думки, це мистецво, яке зветься ПОЕЗІЯ! Захід наш називався «Поезія – це свято», проводився у формі літератутних читань. Це був особливий день, бо тут кожен із нас зміг відчути себе поетом. Ми мали змогу висловити свої думки про значення поезії для нас, послухати вірші відомих поетів.   Виставка збірок поезій та портрети поетів різних часів та народів.
Ми долучилися до прекрасного поетичного мистецтва.
Анастасія Маник зачитує нам свій відгук про те, що означає Позія для неї! А також знайомить нас з історією святкування Всесвітнього дня поезії.
Анастасія Гушул знайомить нас із творчістю свого улюбленого поета та декламує вірш напам'ять.
Ось так ми у своєму Черводібровському НВК, долучилися до святкування Всесвітнього дня поезії, який святкується щорічно 21 березня. Поезія здатна знаходити відгук в душах інших, хвилювати або стискати кулаки, готуючись до бою. Звісно, кожен сприймає її по-своєму, бо ми й самі всі різні. Поезія - це не тільки вірші, як дехто помилково вважає, це спосіб світосприйняття. Коли людина не байдужа, коли вона знімає капелюха, щоб привітатися на чужині зі знайомими квітами, як це зробив Коцюбинський, вона вже - поет. Коли просто бажає поділитися радістю кохання або замріяно дивиться на зорі - це теж поет. Але поезія - це і бунтівне слово Шевченка, і молот Каменяра. Вона - криця, а не лише ніжність, вона - зброя, а не лише звук чарівної арфи. Поет - не жрець, що курить фіміам
Чи творить в тишині нічній молитву,
Поет - борець, що кличе військо в битву
І першим йде в запеклу битву сам. Такі особливі слова, що йдуть від серця, присвячують і Вітчизні, й коханим, усьому, що здатне зачепити душу. І не чують їх хіба що ті, у кого "душа ще з дерева не злізла". А справжні люди чують поетичну красу навіть крізь сторіччя - така вже особлива ця країна, Поезія, до якої ми завітали на часинку в гості.
| 
